Ремонт механізму складання і регулювання довжини дуги

Механізми та деталі, які відповідають за складання навушників та регулювання довжини дуги часто є найслабшим місцем в конструкції корпуса навушників, і нерідко ламаються ннавіть при бережному використанні. Зазвичай деталі лопаються в момент вдягання чи знімання навушників, в ці моменти дуга найбільше розтягується і піддається найбільшим навантаженням. Хоч це і короткочасно, але повторюється раз за разом, і, якщо вузол спроектований не дуже вдало, або користувач потягнув трохи сильніше ніж потрібно, деталь руйнується у найслабшому місці. Після таких поломок люди часто вдаються до самостійного ремонту, найчастіше з використанням секундного суперклею. Цей клей сильно розтікається, склеюючи зовсім не те, що потрібно, і у 99% випадків деталь тріскає по шву, оскільки площа контакту зазвичай замала для склеювання.

Дехто замість суперклею, намагається паяти пластик, і далеко не завжди вдало. Що з цього виходить, і як проходить ремонт після таких спроб пайки, я покажу і розкажу в цій статті.

 З чого почати ремонт дуги?

Як не дивно, такий ремонт починається з ретельного вдумливого огляду поломки. Потрібно обдумати різні варіанти ремонту, зважити всі "за" і "проти", і тоді вже починати діяти за вибраною схемою. В даній конкретній ситуації потрібно обов'язково вилучити рейку з корпуса, щоб прибрати нерівності та забезпечити можливість її руху для регулювання довжини дуги. Внутрішній провід довелось обрізати, він і без того був надірваний.

Витягуємо рейку, і за допомогою ручного дремеля і різних насадок знімаємо все зайве з її поверхні. Тут потрібно працювати обережно і не поспішати, надмірні зусилля прикладати не потрібно. Великі нерівності можна прибрати фрезами чи борами, дрібніші краще обробляти дрібним наждачним папером чи спеціальною шліфувальною насадкою.

Переконавшись у тому, що рейка вільно переміщується у своєму посадочному місці, можемо переходити до наступного етапу - приклеювання частини, через яку проходить вісь механізму складання.

Надійне склеювання елементів дуги з армуванням

Для надійного склеювання елементів потрібно знову ж таки уважно їх оглянути. Якщо поверхня контакту має малу площу, то скоріше за все, просте склеювання не допоможе, і шов найближчим часом дасть тріщину. Вибір клею має також велике значення. Одними з найкращих клеїв для такої роботи є дихлоретан і епоксидна смола. Часто стають у пригоді універсальні (Клей "Момент", "Глобус", 88), та різні спеціальні (Автомобільний, Поліуретановий, та інші клеї ТМ "Професіонал" спеціального призначення)  клеї. Суперклей особисто я використовую рідко, і переважно лише у формі гелю, щоб не розтікався.

Але хороший клей не завжди є запорукою успіху, адже при малій площі контакту, більшість з'єднань не витримують і кількох короткочасних незначних навантажень. Часто склеювання можна поєднувати чи заміняти пайкою пластикових деталей, але це не завжди вихід, бо розплавлення і охолодження пластику часто супроводжується деформаціями (особливо це стосується великих тонкостінних деталей - їх при нагріві сильно "веде") і концентрацією напружень, що може негативно відобразитись на міцності з'єднання.

Коли склеювання і пайки виявляється недостатньо (визначається експериментально, або "на око", з власного досвіду), в пригоді стає армування (підсилення) слабких з'єднань за допомогою дрібної сіточки з металу, міді, латуні, або за допомогою металевих стержнів, які виконують роль арматури. Для цього прекрасно підходять канцелярскькі скріпки.

В даному випадку довелось комбінувати епоксидну смолу з скрепками, а також дихлоретан.

Перед склеюванням уважно оглядаємо деталі, "прикидуємо" розміщення стержнів, як їх надійно та жорстко закріпити і т.д. Обов'язково враховуємо те, що в нашій деталі має бути "схований" провід, який проходить через дугу!

Довелось "мудрувати" кріплення скріпок в маленькій деталі, крізь яку проходить вісь. Сама деталь має розвинену поверхню і тонкі стінки, але вихід все ж є.

Така конструкція дозволить достатньо жорстко та надійно закріпити металеві стержні, якщо залити її епоксидною смолою.

Як бачимо наша додаткова вісь проходить через просверлені раніше отвори, її загнуті кінці ховаються у заздалегіть вирізані пази. Таким чином габарити деталі залишились незмінними, а металева поперечка не випаде з отворів. Після того, як смола затвердла, можна склеювати частини між собою. В даному випадку для цього чудово підійшов дихлоретан.

Також дихлоретаном можна "заліпити" краї поперечки, які загинались в пази. Це дозволить трохи надійніше зафіксувати нашу арматуру.

Ось так виглядає з'єднання зблизька.

 Час задуматись про фіксацію арматури в самій рейці. Принцип подібний, для початку сверлимо отвори.

Отвори проходять крізь цілу рейку впоперек, в них вставляються металеві стержні, які притискатимуть нашу арматуру до поверхні рейки. Не забуваємо спочатку вставити провід у спеціальну канавку, адже після встановлення стержнів це буде зробити набагато важче.

Далі з'єднуємо проводку. Потрібно розрахувати довжину проводу, щоб при максимально витягнутій рейці він не рвався і не натягувався, а при зменшенні довжини дуги до мінімума - компактно складався. Провід не повинен "зажовуватись" рейкою при її ковзанні.

Якщо рейка ковзає недостатньо плавно, потрібно знайти і зішліфувати нерівності, через які це відбувається.

Після того, як всі деталі підігнані, і все прцює, можна полюбуватись результатом :)

• Наступна