Ремонт механізму складання і регулювання довжини дуги

Деталі: Опубліковано: 13 травня 2017; Перегляди: 1485

Увага! Автор статті не несе відповідальності за зіпсовану Вами техніку!

Дана стаття призначена лише для ознайомлення з процесом ремонту, і в жодному разі не являється інструкцією! Ви самі відповідаєте за свої дії, навіть якщо Ви будете використовувати цю статтю, як посібник з ремонту навушників, шанси на невдалий результат дуже значні. Якщо Ви не володієте навичками, необхідними для якісного ремонту навушників, радимо Вам відмовитись від самостійного ремонту та довірити цю справу нам!

Механізми та деталі, які відповідають за складання навушників та регулювання довжини дуги часто є найслабшим місцем в конструкції корпуса навушників, і нерідко ламаються ннавіть при бережному використанні. Зазвичай деталі лопаються в момент вдягання чи знімання навушників, в ці моменти дуга найбільше розтягується і піддається найбільшим навантаженням. Хоч це і короткочасно, але повторюється раз за разом, і, якщо вузол спроектований не дуже вдало, або користувач потягнув трохи сильніше ніж потрібно, деталь руйнується у найслабшому місці. Після таких поломок люди часто вдаються до самостійного ремонту, найчастіше з використанням секундного суперклею. Цей клей сильно розтікається, склеюючи зовсім не те, що потрібно, і у 99% випадків деталь тріскає по шву, оскільки площа контакту зазвичай замала для склеювання.

Дехто замість суперклею, намагається паяти пластик, і далеко не завжди вдало. Що з цього виходить, і як проходить ремонт після таких спроб пайки, я покажу і розкажу в цій статті.

З чого почати ремонт дуги?

Як не дивно, такий ремонт починається з ретельного вдумливого огляду поломки. Потрібно обдумати різні варіанти ремонту, зважити всі "за" і "проти", і тоді вже починати діяти за вибраною схемою. В даній конкретній ситуації потрібно обов'язково вилучити рейку з корпуса, щоб прибрати нерівності та забезпечити можливість її руху для регулювання довжини дуги. Внутрішній провід довелось обрізати, він і без того був надірваний.

Витягуємо рейку, і за допомогою ручного дремеля і різних насадок знімаємо все зайве з її поверхні. Тут потрібно працювати обережно і не поспішати, надмірні зусилля прикладати не потрібно. Великі нерівності можна прибрати фрезами чи борами, дрібніші краще обробляти дрібним наждачним папером чи спеціальною шліфувальною насадкою.

Переконавшись у тому, що рейка вільно переміщується у своєму посадочному місці, можемо переходити до наступного етапу - приклеювання частини, через яку проходить вісь механізму складання.

Надійне склеювання елементів дуги з армуванням

Для надійного склеювання елементів потрібно знову ж таки уважно їх оглянути. Якщо поверхня контакту має малу площу, то скоріше за все, просте склеювання не допоможе, і шов найближчим часом дасть тріщину. Вибір клею має також велике значення. Одними з найкращих клеїв для такої роботи є дихлоретан і епоксидна смола. Часто стають у пригоді універсальні (Клей "Момент", "Глобус", 88), та різні спеціальні (Автомобільний, Поліуретановий, та інші клеї ТМ "Професіонал" спеціального призначення) клеї. Суперклей особисто я використовую рідко, і переважно лише у формі гелю, щоб не розтікався.

Але хороший клей не завжди є запорукою успіху, адже при малій площі контакту, більшість з'єднань не витримують і кількох короткочасних незначних навантажень. Часто склеювання можна поєднувати чи заміняти пайкою пластикових деталей, але це не завжди вихід, бо розплавлення і охолодження пластику часто супроводжується деформаціями (особливо це стосується великих тонкостінних деталей - їх при нагріві сильно "веде") і концентрацією напружень, що може негативно відобразитись на міцності з'єднання.

Коли склеювання і пайки виявляється недостатньо (визначається експериментально, або "на око", з власного досвіду), в пригоді стає армування (підсилення) слабких з'єднань за допомогою дрібної сіточки з металу, міді, латуні, або за допомогою металевих стержнів, які виконують роль арматури. Для цього прекрасно підходять канцелярскькі скріпки.

В даному випадку довелось комбінувати епоксидну смолу з скрепками, а також дихлоретан.

Перед склеюванням уважно оглядаємо деталі, "прикидуємо" розміщення стержнів, як їх надійно та жорстко закріпити і т.д. Обов'язково враховуємо те, що в нашій деталі має бути "схований" провід, який проходить через дугу!

Довелось "мудрувати" кріплення скріпок в маленькій деталі, крізь яку проходить вісь. Сама деталь має розвинену поверхню і тонкі стінки, але вихід все ж є.

Така конструкція дозволить достатньо жорстко та надійно закріпити металеві стержні, якщо залити її епоксидною смолою.

Як бачимо наша додаткова вісь проходить через просверлені раніше отвори, її загнуті кінці ховаються у заздалегіть вирізані пази. Таким чином габарити деталі залишились незмінними, а металева поперечка не випаде з отворів. Після того, як смола затвердла, можна склеювати частини між собою. В даному випадку для цього чудово підійшов дихлоретан.

Також дихлоретаном можна "заліпити" краї поперечки, які загинались в пази. Це дозволить трохи надійніше зафіксувати нашу арматуру.

Ось так виглядає з'єднання зблизька.

Час задуматись про фіксацію арматури в самій рейці. Принцип подібний, для початку сверлимо отвори.

Отвори проходять крізь цілу рейку впоперек, в них вставляються металеві стержні, які притискатимуть нашу арматуру до поверхні рейки. Не забуваємо спочатку вставити провід у спеціальну канавку, адже після встановлення стержнів це буде зробити набагато важче.

Далі з'єднуємо проводку. Потрібно розрахувати довжину проводу, щоб при максимально витягнутій рейці він не рвався і не натягувався, а при зменшенні довжини дуги до мінімума - компактно складався. Провід не повинен "зажовуватись" рейкою при її ковзанні.